Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
відчужувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
відділяти — я/ю, я/єш і відді/лювати, юю, юєш, недок., відділи/ти, ілю/, і/лиш, док., перех. 1) Розділяючи, відгороджувати від чого небудь. || Розділяти, відмежовувати собою; бути межею, перепоною між чим , ким небудь. || Розділяти, відмежовувати (про певний … Український тлумачний словник
відкидати — I відк идати аю, аєш, недок., відки/нути, ну, неш, док., перех. 1) Кидати вбік або назад від кого , чого небудь. || Різким рухом відстороняти, відштовхувати когось від себе. 2) Відводити геть, піднімати вгору або опускати вниз що небудь,… … Український тлумачний словник
відкритий — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до відкрити. 2) прикм.Незачинений. •• Відкри/тий склад лінгв. склад, що закінчується на голосний звук. 3) прикм. Нічим не прикритий зверху або з боків. •• Відкри/та естра/да (сце/на тощо) естрада (сцена),… … Український тлумачний словник
відчужити — див. відчужувати … Український тлумачний словник
відчужуваний — а, е, юр. Дієприкм. пас. теп. ч. до відчужувати 2) … Український тлумачний словник
відчужування — я, с. Дія за знач. відчужувати … Український тлумачний словник
відчужуватися — уюся, уєшся, недок., відчужи/тися, ужу/ся, у/жишся, док., від кого й без додатка, 1) Припиняти близькі стосунки з ким небудь; ставати чужим, далеким кому , чому небудь. 2) тільки недок. Пас. до відчужувати 2) … Український тлумачний словник
невідчужуваний — а, е, юр. Якого не можна відчужити (див. відчужувати 2)) … Український тлумачний словник
відштовхувати — відштовхнути 1) (штовхаючи, різким рухом віддаляти кого / що н.), відпихати, відіпхнути, відкидати, відкинути, відтручувати, відтрутити, відсторонювати, відсторонити 2) (неґативним ставленням до кого н. віддаляти від себе), віддаляти, віддалити,… … Словник синонімів української мови
